- довірити
- —————————————————————————————дові́ритидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
довірити — вірям, віряш, Рс. Опускатись на чиюсь вірність, довіряти кому небудь когось або щось, виявити довір я комусь … Словник лемківскої говірки
довірити — див. довіряти … Український тлумачний словник
довіряти — я/ю, я/єш, недок., дові/рити, рю, риш, док. 1) неперех., кому, чому. Вірити кому , чому небудь, покладатися на кого , що небудь. 2) перех. Виявляти довір я, доручати, передавати кому небудь когось, щось. 3) перех. Ділитися з ким небудь своїми… … Український тлумачний словник
довірений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2). 2) у знач. прикм. Наділений чиїм небудь довір ям. || у знач. ім. дові/рений, ного, ч. Той, хто користується чиїм небудь довір ям і діє за його дорученням. •• Дові/рена осо/ба а) у період виборчих… … Український тлумачний словник
довіряти — I (кому ставитися до когось із довір ям), довірятися, довіритися, вірити, йняти віру[и], пойняти віру[и], покладатися, покластися (на кого), звірятися, звіритися (на кого), надіятися (на кого); у[в]віряти, у[в]вірити (кому, на кого), у[в]вірятися … Словник синонімів української мови
ввірити — 1 дієслово доконаного виду довірити щось ввірити 2 дієслово доконаного виду повірити діал … Орфографічний словник української мови
увірити — 1 дієслово доконаного виду повірити діал. увірити 2 дієслово доконаного виду довірити щось … Орфографічний словник української мови
звірити — 1 дієслово доконаного виду розказати відверто; довірити звірити 2 дієслово доконаного виду зіставити; випробувати … Орфографічний словник української мови
вірити — рю, риш, недок. 1) у що та без додатка. Бути впевненим, переконаним у чому небудь. || у кого. Бути впевненим у кому небудь, вважати когось гідним довір я. 2) у що, чому та без додатка. Приймати щось за правду. 3) кому. Мати довір я до когось. ••… … Український тлумачний словник
повірити — 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір я повірити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити … Орфографічний словник української мови